двойка

Ну що ж

Коаліція ГОшек знову «порадувала» світ черговим талмудом під назвою «Тіньовий звіт». Уже третім. Бо ж без нової порції «розумних» настанов від «реформаторів» Україна досі ж не знає, як рухатися на тернистому шляху до євроінтеграції.

На цей раз розродилися аж на 877 сторінок. Хто їх всі читатиме – не зрозуміло. Та на це напевно і йде розрахунок, бо ніхто не перевірятиме наведені висновки та не звірятиме фантазії авторів з реальним станом справ, бо до кінця не дочитає. А їх у цьому шедеврі ой як багато. Хоча попередній літературний фоліант мав на 200 сторінок більше.
Схоже, що здулися…

Та я мабуть, один із небагатьох, хто таки погортав цей трактат. І вже з перших сторінок відкривається чимало цікавого. Наприклад, автори нового «Тіньового звіту» самі визнають, що проблеми, описані ще у звіті за 2023 рік, нікуди не поділися. Державні та судові органи не узгоджують свої дії, різні команди впроваджують реформи без обміну досвідом та уніфікації підходів, попередні помилки належно не аналізуються, а зміни нерідко просуваються під тиском міжнародних партнерів і громадськості.
Приїхали…

Якщо до першого пункту питань нема, то щодо всіх інших вопросікі до самих «реформаторів». А чим ви весь цей час займалися, голубчікі? Хіба не ви взяли на себе високу місію впроваджувати реформи? А чи це не передбачає аналізу зробленого та оцінки нинішнього стану реформ? А чи не ви перекидали через одне причинне місце всі інституції, а свої умозаключенія видавали за єдину непохитну істину? Та ще й гроші під це вибивали у європейських донорів…
А далі ще шедевральніше…

Якщо частина рекомендацій просто кочує з попередніх тіньових звітів у новий – від розширення участі міжнародних експертів у конкурсах і зміни дисциплінарних процедур до чергового врегулювання повноважень НАБУ та САП, і звісно ж з прив’язкою реформ до вимог ЄС та дорожніх карт, то в деяких пунктах «реформатори» самі собі суперечать.
Зокрема, при тому, що так голосно кричать про розширення повноважень різних там громадських рад з перевірки доброчесності, пропонують дозволити розпочинати конкурсні процедури до органів правосуддя ще до завершення спецперевірки кандидата, проводячи її паралельно з конкурсом, а в разі негативного висновку – виключати його з перегонів.

За що боролися, на те й напоролися…
Але найбільше «реформаторська» фантазія розбушувалася, як завжди, на адвокатурі.
Тут і нові правила виборів органів адвокатського самоврядування, зокрема електронне голосування, і обмеження ролі Ради адвокатів України, і переформатування системи підвищення кваліфікації, і навіть зміна профільного закону. Коротше, не точкові зміни, а цілий пакет перетворень. І все це мовляв «на вимогу євроінтеграції» та дорожніх карт.
Але є нюанс…

Хто саме уповноважив авторів цих пісулєк визначати, якою має бути модель адвокатського самоврядування? На підставі якого «всебічного» аналізу ці «реформатори» дійшли висновку, що саме запропоновані ними механізми найкраще забезпечать незалежність адвокатури? І де гарантія, що під гаслами модернізації, прозорості та незалежності не відбувається звичайна спроба перекроїти систему під чиєсь бачення?

А поки все це виглядає як нікому не потрібне гівно, яке вкотре видали Transparency International Ukraine, ЛЗІ, ZMINA, «Адвокат майбутнього», «Європа без бар’єрів», АПУ та «Право-Justice». Погортають і забудуть за пару днів, як і два попередні тіньові звіти. Бо толку з них, як із самі знаєте кого. Многа букав, а тези ті ж самі. І так можна до безкінечності. Особливо, якщо за кожен новий звіт ніхто не вимагає відповіді за реальні результати вашої роботи…

Підпишись на канал

Ну що ж

Маски зірвані.
Виявляється, щоб потрапити до суддівських крісел, зовсім не обов’язково просто пройти конкурс. Можна ще лише закінчити «правильні» курси і бути протеже «правильних» людей.

ГО «Громадська рада доброчесності» перевірила 311 учасників програми «Адвокат майбутнього». Це такі 12-денні курси з розвитку так званих soft skills: комунікації з клієнтами, взаємодії з колегами і процесуальними опонентами, лідерства у правничій спільноті. Вообщєм, про «успєшний успєх».

Так ось…
Серед випускників цих 12 денних курсів 13 зараз працюють суддями, 4 були суддями у першому складі ВАКС, суддя Верховного Суду, колишня заступниця міністра юстиції та заступниця директора департаменту Мінюсту, представники в Офісі Генпрокурора, кадрових комісіях прокурорів і БЕБ, 7 були членами ГРД при ВККС у різних складах.

Не хіло, правда?
А тепер про засновників програми. Керує нею всім відома «реформаторка адвокатури» без адвокатського посвідчення Дар’я Писаренко. За її запуском стояли теж не випадкові люди – її «колеги по реформам» Андрій Вишневський, тодішній керівник державного Координаційного центру з надання БПД, та Денис Бугай, екс-президент Асоціації правників України.

Ба більше, спочатку програму фінансував уряд Канади, потім Державний департамент США, а нині – в співпраці з проектом ЄС «Право-Justice».

То тепер питання – хто ж насправді формує правову систему України та відповідно має на неї вплив? У мене на цей рахунок сумнівів давно немає. І я про це не раз писав.

Але ж секрету з цього ніколи особливо й не було. Тож невже всіх справді влаштовує, що одна шайка-лейка активістів пустила щупальця у всі можливі і неможливі інституції та тепер диктує правила гри?

І найцікавіше, що все це відбувається під гаслами доброчесності, реформ і євроінтеграції. От тільки хто уповноважив цих активістів вирішувати, кому бути суддею та кого вважати доброчесним? І головне – чому суспільство має довіряти такій системі, де рішення приймаються купкою хлопчиків і дівчаток з вулиці?

Реформи не можуть бути приватною власністю вузького кола активістів, а доброчесність – індульгенцією, яка звільняє від необхідності пояснювати власні зв’язки та мотиви. Бо ще ой як кусатимемо лікті від такої монополії...

Підпишись на канал

Ну що ж

Схоже, хтось так хоче посадити Тимошенко, що не гребує всіма, навіть найхитромудрішими засобами.

Суддя ВАКС Олег Ткаченко, який розглядає справу Юлії Тимошенко, пожалівся, що отримав листа з погрозами, при чому на адресу службової квартири.

Автор писанини за підписом «Василь Кудись» мало того, що нарікав «чого той випустив Юльку» та «що він собі дозволяє», так ще й вимагав «посадити її в тюрму, бо з нею все ясно». Ба більше, порадив «слухатися Віталіка Шабуніна і прокурора Клименка, як суддя Дубас, тоді все буде харашо». А як що не дослухається, то «буде знищений».

За лексикою і жаргоном не здивуюся, що писав сам Шабунін, бо він ще той «антикорупціонер», який спить і бачить, як посадити всіх на нари. Та ще й гроші отримує за команду «фас» від своїх хазяїв.

Та іронія в тому, що суддя Ткаченко отримав листа після лише відмови продовжувати Тимошенко строк дії особистих зобов’язань. Це ще не виправдання і не закриття справи. Але схоже, і це рішення вже когось не влаштовує.

У ВРП відреагували. Ще раніше розпочали кримінальне провадження, а тепер звернулися до Офісу Генпрокурора, щоб дізнатися, як просувається розслідування.
Та головна інтрига в тому, хто ж ховається за псевдонімом та чи матиме ця історія реальні наслідки для автора погроз? Бо в цій справі ображені були не тільки «антикорупціонери», а й прокурор САП, який вимагав процесуальних обмежень для Тимошенко. Може адресат-таки звідти?

А взагалі – коли суддям надходять такі меседжі, навіть в резонансних справах, то це вже тривожний дзвіночок. Бо якщо сьогодні суддю залякують за небажане рішення, то завтра від нього можуть вимагати потрібного вироку під ще більшим тиском. А це вже не про незалежність правосуддя.

То навіщо тоді взагалі суди? Можна просто одразу оголошувати вироки за вказівкою тих, хто голосніше вимагає посадок…

Підпишись на канал

Ну що ж

Двічі в одну річку, навіть якщо і рильце в пушку.

Чи то з кадрами в Україні повна біда, чи то не хочуть міняти людей на потоках, але ж люблять у нас тих, хто зашкварився. Бо ж як ще пояснити те, що Кабмін знову призначив Олексія Кучера головою Державної регуляторної служби України. Вже вдруге. Попросту кажучи, продовжив його перебування на посаді.

І це попри те, що Кучер має доволі специфічний бекграунд скандалів.

Один із найгучніших – несподіване відкриття, що Кучер є справжнім криптомільйонером. Ще у 2021 році НАЗК викликало його для пояснень щодо задекларованих ним біткоїнів вартістю понад… 13 млн грн. Але Кучер так і не зміг підтвердити походження цих активів. І це при тому, що за деклараціями сукупний дохід його родини за 20(!!!) років склав менше мільйона грн.

Проте за недостовірне декларування він так і не поніс відповідальності.

Ба більше, будучи на посаді керівника ДРС, Кучера відправили до наглядової ради держпідприємства «Ліси України», де він понад рік головував. І це при тому, що Конституція прямо забороняє суміщення посад. На це НАЗК теж закрило очі.

Та й перед самим перепризначенням Кучер засвітився у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР щодо розкрадання бюджетних коштів по справах, де він фігурує.

Щоправда, і більш ранній – харківський період кар’єри Кучера був далеко не безхмарним. На посаді голови Харківської ОДА, куди його відрядили після обрання нардепом від «слуг», він встиг влаштувати публічну перепалку з тодішнім мером Геннадієм Кернесом і бізнесменом Олександром Ярославським. Конфлікт розгорівся навколо боротьби з COVID-19 та неефективного використання бюджетних коштів.

Але схоже для Кабміну все це не проблема, а скоріше додаткові аргументи в резюме. Особливо, коли є такі покровителі.

Навіть не знаю, чого після таких призначень ми дивуємося поганому ставленню від західних партнерів.

Підпишись на канал

Ну що ж

В конкурсній комісії з відбору керівництва САП новий член.

Після гучного скандалу з Олексієм Шевчуком, якого з тріском виключили з конкурсної комісії з відбору голови та заступників САП, Рада прокурорів обрала йому заміну. Ним став Євген Грушовець. Теж адвокат, який був одним із 13 претендентів на це місце.

Несподівано, але так звані «реформатори» та громадські активісти чи не оплесками зустріли обрання Грушовця. Ба більше, одразу взялися наставляти нового члена конкурсної комісії, як йому належить працювати.

Ще б пак, з таким-то послужним списком. А там і дві каденції членства в Раді громадського контролю при НАБУ, і керівництво Громадською антикорупційною радою при Міністерстві оборони України, і відбір детективів НАБУ та прокурорів всіх ланок. Вообщєм все те, що так подобається «громадськості».

Та справжня інтрига розгорталася навколо участі у конкурсі «борчинь за справедливість» – соратниці Шабуніна по «Центру протидії корупції» Дар’ї Каленюк та керівниці Антикорупційного центру МЕЖА Мартини Богуславець.

Та цю битву вони програли. Очевидно не пройшли критерії доброчесності. Хоча при цьому мають особливий талант повчати доброчесності інших.
Яка іронія…

Проте й не дивно. У Каленюк за плечима цілий шлейф скандалів. То її критику Президента Зеленського на CNN підхоплює кремлівський пропагандист Кирило Дмитрієв, а її саму за поширюваними нею наративами порівнюють з екс-прес-секретаркою ОП Мендель. То скандал з її чоловіком, який ухиляється від призову і має статус «у розшуку» в «Резерв+». То розголошення таємниці слідства, коли та публічно вимагала звільнити директора ДБР Олексія Сухачова. А про дерибан лише у 2024 році ляма доларів від американських донорів разом зі своїм шефом Шабуніним я взагалі мовчу. Та ще й записує себе в адвокати, не маючи такого статусу.

Не відстає від неї і Богуславець. Любителька Греції, Мальти та Кіпру тільки за 3 останні роки понад 20 разів була за кордоном. А як інакше, якщо за роки членства в ГРД нормально так обзавелася активами – 2 квартири в новобудовах, мільйонні зарплати, підприємницькі доходи та готівкові заощадження, які за кілька років зросли втричі. При цьому в деклараціях майно записане за заниженою вартістю, та ще й позика від матері на 1,3 млн грн. Ну і кобила в подарунок – то взагалі топ.

Ось такі вони «борчині»…
А тут ще один цікавий поворот. Сам Шевчук вже похвалився, що подав документи на конкурс і претендуватиме на посаду заступника керівника САП. Тепер наступник Шевчука Грушовець буде відбирати його ж самого серед кандидатів.
Якийсь йбнй круговорот у цьому конкурсі. Вже і не смішно…

Підпишись на канал

Ну що ж

Антикорупційні органи самі займаються корупцією?!

Схоже бєспрєдєл, який чинять антикороргани і борці за їх незалежність, дістав вже і парламент. Нардеп Сергій Власенко з трибуни Верховної Ради звинуватив НАБУ і САП у корупції, а всім відомих нам так званих «антикорупціонерів», що ті закрили на це очі.

Нагадав Власенко саме про справу екс в. о. глави Адміністрації Президента Сергія Пашинського, коли, як я вже писав, за умовами угоди з ВАКС замість 8 років йому присудили 3 роки умовно зі стягненням 1,1 млрд грн. Проте з цими грошима якраз і виникла дичина, бо подавалось це як «велика перемога», а по факту половина грошей пішла у приватні фонди «Повернись живим» Чмута та «Спільнота Стерненка».

Тож Власенко, не церемонячись у висловах, назвав цю історію «ядерною бомбою» та заявив, що антикороргани замість боротьби з корупцією самі її породжують, бо космічні суми руками НАБУ і САП спрямовуються не до державного бюджету, а на приватні фонди, та ще й під благородним прикриттям допомоги ЗСУ.

І тут не можу не погодитися із Власенком, бо ця оборудка дійсно достойна підручників з криміналістики. Сподіваюсь, після таких звинувачень у корупції антикорупціний органів (яка все ж іронія) прозріють не тільки у парламенті.

І це ж не єдина спроба прогнати стягнення у кримінальних справах через благодійні фонди. Не встигла відгриміти історія з угодою з Пашинським, як ВАКС намагався провернути подібну аферу у справі нардепа Олександра Качного, якого обвинувачують у незаконному збагаченні. Тоді 3 млн грн стягнення хотіли направити на той же фонд «Повернись живим» Чмута. І знову під чудовим гаслом підтримки ЗСУ.

Та тоді чи то у суддів все ж таки прокинувся здоровий глузд, чи може підказали розумні люди, але ВАКС цю угоду заблокував.

Ба більше, опублікував заяву від судді-спікера ВАКС Інни Сердюкової, що виявляється, «переказ 3 млн грн на рахунок благодійного фонду не може автоматично прирівнюватися до прямої допомоги ЗСУ», бо ж потім не можна відстежити, куди ці гроші підуть.
Да нєужелі…

Але ж хто поверне понад пів лярда грн Пашинського, які вже впевнений швидко розтринькали Чмут і Стерненко? Та хто відповість за такі дурні рішення ВАКС, які дозволяють підміняти реальне надходження коштів до бюджету благодійними переказами, та корупцію НАБУ і САП, які все це кришують?
Відповідей очевидно ми так і не почуємо…

Підпишись на канал

Ну що ж

Вісім років на папері, а по факту три умовно…

Колишній радник Офісу Президента Артем Шило, якого звинувачують у заволодінні майже 100 млн грн на закупівлях трансформаторів для «Укрзалізниці» (і це в перший рік повномасштабної війни), пішов на угоду з ВАКС. І замість 8 років на нарах він отримав 3 роки з випробувальним строком.

Ну і так ще по мєлочі – штраф у 204 млн грн і конфіскація активів. А це 2 квартири на 180 та 100 м кв і власні кошти 325 млн грн. Щоправда, особистий Mercedes-Benz суд дозволив повернути йому з-під арешту.
А чому це копійки для Шила, бо за останні 10 років, будучи ще й екс-чиновником в СБУ, він накопичив активів на… понад 4 млн дол.

Там і будинок в елітному заміському комплексі «Золоче», і дві свої трикімнатні квартири в «Новопечерських липках» за 700 тис дол, і квартира дружини у тому ж ЖК на понад 2 млн дол та майже 300 кв в іншому клубному будинку в центрі Києва, і два Mercedes та Toyota Camry на понад 240 тис дол.

Все зароблено «чєснєйшим» трудом…
А ось не менше, ніж нерухомості, у Шила і скандалів. Наприклад, історія з російським букмекером. Іронія в тому, що департамент «І» в СБУ, яким керував Шило, мав протидіяти російському бізнесу в Україні та складати санкційні списки для РНБО. Але якимось чудернацьким образом саме російський гральний оператор (не без допомоги Шила) увійшов на український ринок.

Ба більше, саме ця контора перераховувала податки, зароблені в Україні, на підтримку російський військових.

І тільки за це вже варто того Шила розіп’яти на Майдані.
Але ж «наш суд – самий гуманний суд в мірє»…

Підпишись на канал

Ну що ж

Євроінтеграція – як спосіб нормально піднімати бабло.

Майже рік так звані «реформатори» пішли в круте затишшя і не надто демонстрували результати своєї діяльності. Але рік добігає кінця, а гранти на наступний рік самі себе не отримають. Тож коаліція ГОшек вирішила нагадати про свою «незамінність» і анонсувала презентацію чергового «тіньового звіту».

Transparency International Ukraine вже підігріває інтерес до події. При чому, оригінально – через «Словник євроінтеграції». І тут же відзвітувалась, що хоч його підготовку профінансували донори з Норвегії, зміст – виключна відповідальність ГОшки і жодним чином не відображає поглядів норвезького уряду.

Ага, віримо…
І це вже буде третя спроба переконати європейців, що в українському правосудді все так погано. Щоб грошей дали. Два попередніх тіньових звіти від Transparency International Ukraine, ЛЗІ, ZMINA, «Адвокат майбутнього», «Європа без бар’єрів», АПУ та «Право-Justice» спотикнулися о жорстку критику тих же західних партнерів України, бо не відображають реальної картини стану справ.

А американські експерти в своєму альтернативному дослідженні щодо верховенства права в Україні та реформування адвокатури в контексті євроінтеграції взагалі назвали ці тіньові звіти пустишкою, бо оцінювати ситуацію в правосудді варто на основі реальних емпіричних даних, а не суб’єктивних суджень.

Ба більше, застерегли від надмірної довіри до тіньових звітів, бо її автори не забезпечили належного залучення до своїх досліджень професійних спільнот.
Тобто навіть у Брюсселі пролунало запитання: чи справді ці тіньові звіти дають збалансовану картину або ж європейці чують переважно позицію вузького кола організацій?

Думаю, відповідь очевидна…
То нащо фінансувати чергову мильну бульбашку, якщо результатом стає ще один тіньовий звіт із нікому не потрібними суб’єктивними оцінками? Може ці гроші принесли б значно більше користі на фронті чи для захисту енергетики? Бо красивими паперовими талмудами не дуже то і зіб’єш ракети і не відремонтуєш підстанції.

Підпишись на канал

Ну що ж

Врятувати рядового Ткача
Вже другу добу Севгіль Мусаєва разом зі своєю УПячкою, де вона є головною редакторкою, закинула всі інші новини, бо ж у топі – рятувальна операція на підтримку свого журналіста Михайла Ткача, якого затримали вчора у Відні.

Понад 12 годин за гратами, вилучені засоби зв’язку, поранений оператор, відсутній і досі зв’язок, вимоги пояснень від австрійської поліції…

Прям плач Ярославни всєлєнского масштабу.

А взяли під варту Ткача разом із колегою за… шпіонаж. Місія виявилась нездійсненною.

Редакційне завдання провалено.

Хоча потім австрійське видання цю інформацію і спростувало, але знаючи, з якою безцеремонністю кишенькові нишпорки Мусаєвої звикли залазити в чуже приватне життя, порушувати особисті кордони та стежити за людьми, напрошується тільки один висновок – Ткач мабуть переплутав країни.

Бо ж пасти людей в Україні – це ж «журналістське розслідування», «суспільний інтерес», «боротьба за правду». Та Європа вам не Україна. Там за таке можуть і посадити надовго. Ще й штраф всією редакцією заплатити скажуть, вплоть до закриття видання.

Коротше, звичка відносити себе до «рексів» зіграла з Ткачем злий жарт, бо тепер і сам він опинився по той бік своїх журналістських «викриттів» та поліцейських хронік.

«Мисливець» став об’єктом полювання. Не співчуваю...

Підпишись на канал

Ну що ж

У Мудрої подвійне свято.
В День юриста нарешті екс-заступниці керівника ОП Ірині Мудрій нашкребли на заставу у 20 млн грн.

Гроші на заставу Мудрій збирали всім миром. Чи не найбільше переживав за неї цивільний чоловік Павло Поляруш, який вніс майже 4,5 млн грн. Колись він працював у Нацбанку із ЗПшкою у 3,5 млн грн, тож напевно накопичив за стільки років.

А далі хіт-парад з якихось як випадкових, так і не дуже людей – підприємці, громадські діячі, держслужбовці, ріелтори. Чимало і її прихильників, от як Денис Бугай з Асоціації правників України, з якими вона неодноразово пропихувала різні чудернацькі ідеї. Є навіть лікарка та засновниця приватного дитсадка. Та в цілому складається враження, що свої ж гроші Мудра із коханим розкидали по знайомим.

А сиділа Мудра в СІЗО довго. Аж 44 дні. Майже весь призначений ВАКС строк у 60 діб. 2 тижні лише не дотягнула.

Бо банки не пропускали платежі. Ще й причин не називали. Підключилися тоді до флеш-мобу проти банків й адвокати з інших справ.

Та з Мудрою мабуть все простіше – не випускали її із буцегарні за чиєюсь вказівкою.

Питання лише за чиєю. Звісно можна припустити що таким чином доблесне САП та НАБУ схиляли її на "поговорити". Але не певен, що Нацбанк так дуже боїться цих орлів, що дав вказівку банкам не проводити заставу. То чиї ж поради мають для НБУ аж настільки суттєву вагу? Хто міг бути настільки злий на пані Мудру що вирішив її провчити таким чином? За спиною у кого вона крутила свої шахєр-махєри і кому сильно підмочила репутацію?

Здогадаєтесь, чи підказати?
Починається на БУ закінчюється ОВ

Підпишись на канал

Ну що ж

Викривачі теж щось запідозрили…

НАЗК відзвітувало про стан захисту викривачів за 2025 рік. Хоча по факту хвалитися нема і чим.

Повідомлень про корупцію чомусь стало майже вдвічі менше – 3,5 тис проти 7,2 тис роком раніше. А до НАЗК безпосередньо зверталися і того менше 2 тис.

І це при тому, що викривачам навіть обіцяли грошову винагороду – 10% від суми збитків. Але схоже, навіть перспектива отримати свою «десятину» не надто надихає українців повідомляти про корупцію.

НАЗК пояснює такий спад і воєнним станом, і альтернативними каналами, і побоюванням за конфіденційність.

Зате звітують, що система захисту викривачів розвивається семимильними кроками. Та чомусь і досі антикорупційні органи примудряються розглядати повідомлення про корупцію як звичайні звернення громадян.

Тобто закон передбачає спеціальні гарантії, а на практиці «дякуємо за звернення» і все.
То може проблема саме в цьому?

Підпишись на канал

Ну що ж

Виявляється, прикриватись НАБУ – це ще той прибутковий бізнес в Україні.

29-річний чоловік переконав підприємця, що має високу посаду в НАБУ, зв’язки в ДПС, БЕБ і судах та взагалі може «порішати будь-яке питання». І настілки запудрив мізки бізнесмену, що взявся «закрити» вопросікі з податковими перевірками на 32 млн грн.

За свої послуги «позаштатний антикорупціонер» встиг отримати 280 тис дол. Але апетит, як відомо, приходить під час їжі, тож попросив ще 200 тис. При цьому, так вжився в роль і так вправно апелював юридичною термінологією, що лише на цьому етапі підприємець почуяв щось неладне і звернувся до справжніх правоохоронних органів.

Саме на черговому транші «за організацію штучного банкрутства, скасування штрафів і зняття арештів» його й затримали.

Горе-підприємець залишився без грошей і з купою головного болю, а ось псевдо НАБУшнику світить чималий строк за кількома кримінальними статтями.

Та схоже в Україні «боротьба з корупцією» вже настільки увійшла в тренд, що тепер навіть шахраї продають доступ до цієї боротьби за мільйони.
Дожилися…

Підпишись на канал

Ну що ж

Реформа ВАКС чи правосуддя не для всіх?

Уряд задався проблемою завантаженості Вищого антикорупційного суду, а там тривалість розгляду справ вже сягнула півтора роки, та подав у парламент законопроект, який має вирішити цей конфуз.
Та є нюанс…

Цивільні справи про стягнення необґрунтованих активів та санкційні позови пропонують розглядати одноособово. Проте для топ-посадовців, таких як колишній президент, нардепи, міністри, генпрокурор, керівники НАБУ, САП, НАЗК та інших за їх особистим бажанням можуть скликати колегію суддів. І головне, що такого права для «простих смертних» не передбачено.

Такий підхід вже жорстко розкритикувати експерти-науковці, вказавши на низку статей Конституції, де чорним по білому написано про «рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом».

Та в Комітеті ВР з питань правової політики на цю «дрібницю» вирішили не звертати увагу і рекомендували ухвалити законопроект за основу у першому читанні.

Ну і найцікавіше те, що законопроект називають критично важливим для отримання фінансової допомоги від ЄС та євроінтеграції.

Звісно, європейська інтеграція – справа серйозна. Та було б добре, щоб в гонитві за європейським правосуддям Україна випадково не звернула на шлях до вибіркового судочинства.

Побачимо, що на це скажуть під куполом під час голосування…

Підпишись на канал

Ну що ж

Схоже продовжує вертіти всіх на одному всім відомому місці.

запросила Михайла Федорова на засідання, навіть анонсувала це ще раз де тільки можна, але екс-міністр оборони не поспішає ні відповідати, ні з’являтися.

Гончаренко тупотить ніжками. Мовляв, у Федорова часу вистачає ходити по каналах на ефіри, а ось написати три строчки у відповідь цілому голові ТСК часу немає. Навіть пригрозив, що «неповага до парламенту України закінчиться боляче».

Та Федоров очевидно рішення для себе давно прийняв – стати в опозицію. Тому всі ці запрошення, погрози та парламентські «страшилки» йому до одного місця.

А з огляду на те, що у ТСК є цілком конкретні законні механізми привести Федорова під конвоєм, то залишилося йому тільки нагадати, що опозиція опозицією, а ось закони доведеться виконувати.
Судячи з усього понеділок обіцяє бути гарячим.

Ну що ж

«допомагає українській незалежності», як може.

Нардеп Олексій Кучеренко жорстко обурився у соцмережах, що видання «» з його неординарною редакторкою Севгіль Мусаєвою та скандальним журналістом настирливо переконують його підписатися на платну версію сайту. Та ще й знижку у 35% пропонують.

А мета цієї монетизації проста – «допомога незалежності країни». Ну як тут не підписатися? Це ж майже громадянський обов’язок.

Але за цими красивими лозунгами стоїть банальний меркантильний розрахунок. Справа в тому, що нещодавно УПячка практично вдвічі збільшила кількість заброньованих працівників, про що я писав раніше. Тобто штат росте, відповідно витрати на його утримання теж. А грошики самі себе не зароблять.

Та є нюанс. Перебірлива рознарядка редакції.
Нардеп скаржиться, що роками намагався достукатися до УПячки, пропонуючи дати йому можливість викласти власну позицію щодо енергетики. Та його ігнорували. Натомість публікували інших «правильних» спікерів.

І впевнений, він не один такий, кого воліють не бачити «незалежні» журналісти УПячки.

А я давно казав, що це видання вже давно перетворилося на інформаційну помийку для вкидів від та трансляції спікерів, які вигідні редакції або не переходять дорогу його засновникам.

Бо ж правильно кажуть – хто платить, той музику і замовляє.

Ну що ж

І знову обісралися на весь світ…
Цирк із «» та його фігурантами у суді вже прославився і за кордоном. А що ви думали, коли на весь світ оприлюднювали записи розмов посадовців такого рівня? Звісно, наші міжнародні партнери все це бачать. І роблять свої висновки. Досить невтішні для нас.

Остання ж порція прослушок вразила своєю зухвалістю навіть поважне британське видання The Economist. Там офігіли від такої вседозволеності та віри в недосяжність учасників цієї ОПГ, що корупцію треба «систематизувати та контролювати», а схеми впроваджувати поспіхом, бо «хтось там, нагорі, тупотить ніжками».

Але найцікавіше, що The Economist зачепило зовсім інше. Не лише те, що говорять у цих записах, а те, якими методами користуються антикорупційні органи в Україні.

Видання називає НАБУ, САП і ВАКС фактично «паралельним урядом», які перетворилися на політичну зброю зі «своїми законами» та важелями. І їх вплив вже настільки серйозний, що антикорупційні органи стали противагою централізованому керівництву Президента Зеленського, бо парламент, уряд та опозиція слабкі.

Ба більше, The Economist звертає увагу, що антикорупційні органи дедалі більше стають політизованими. Показовим вони називають момент публікації записів саме в день голосування за міністра оборони, бо жодної процесуальної необхідності робити це саме у той час не було.

І найнебезпечніше тут вважають вже навіть не питання політики чи корупції, а питання національної безпеки, бо ці органи мають доступ до будь-якої інформації в державі.
Впевнений, The Economist лише озвучив те, про що дедалі голосніше говорять все більше наших міжнародних партнерів.

Бо те, що мало би залишатися матеріалами кримінального провадження, стало міжнародним шоу. І тепер це шоу дивляться ті, хто постачає нам зброю та фінансову допомогу.

Такі меседжі із-за поребрика не тільки небезпечні, а й руйнівні для самої державної системи. Сподіваюсь, Президент це розуміє.
І це вже не просто іспанський сором. Це дуже дорогий для держави контент…

Ну що ж

У кого-кого, а у проблем із заставою точно не буде.

Сьогодні обрав екс-заступниці керівника Офісу Президента Ірині Мудрій запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення 20 млн грн застави. Хоча прокурор просив 150 млн. грн.
Не хіло так скосили.

Враховуючи те, що підозрюють Мудру в організації ОПГ, яка незаконно легалізувала 150 млн грн через підконтрольні компанії. Зараз десь плачуть з , які ледь назбирали по 150 лямів на застави.

Мудра ж, на відміну від цих хлопців, жінка зовсім не бідна. Лише її коханець, а по совмєстітєльству скандальний забудовник та нардеп попереднього скликання Максим Микитась, який і здав Мудру з потрохами, залишив їй 4 млн дол. у спальні. Та ще й кожного місяця сплачував по 20 тис дол на її хотєлкі.

А апетити у пані величезні. Там елітні квартири, Range Rover за 120 тис євро, паркомісця, незавершене будівництво, цінні папери, рахунки у доларах, євро, гривнях та навіть шекелях… А ще, якщо продасть всі свої цяцьки Cartier та Van Cleef – взагалі на всіх вистачить.

Та свої грошики Мудра витрачати не спішить. Сказала у суді, що за роки життя назбирала чимало друзів і контактів, які можуть за неї заплатити. Яка спритна…

Схоже 20 лямів – саме час перевірити, хто з них справжній друг. Хоча це для неї така смішна сума, що навіть соромно буде просити. Та й хіба в грошах діло, коли тут така зрада і розбите серце.

Ну що ж

Схоже, дови… домітингувався.

І палачем обрали Гончаренка.
ТСК Верховної Ради з питань корупції в оборонці викликає на килим екс-міністра оборони Михайла Федорова. Хочуть почути його пояснення в рамках спецоперації «».

А от цікаво, в якому статусі Федоров прийде на засідання – свідка чи підозрюваного? Бо між «дати пояснення» та «отримати підозру» іноді буває всього один крок.

Вангую, прихильники Федорова вже готують чергову фуру картонок на 31 серпня. Бо буде гаряче. Треба запасатися попкорном…

Ну що ж

До Дня незалежності окрім державних нагород від Президента, порадували і з Мінкульту – черговим продовженням статусу критично важливих підприємств.

Настільки «критично важливих», що без них схоже не переживе країна. Принаймні медіаринок точно. Поки державі не вистачає фермерів, будівельників, водіїв та інших дійсно вкрай необхідних професій.

І хто б ви думали потрапив у список «обраних» знову?
А це група компаній «НВ-Медіа» разом з їх сайтами «Українська правда» та «NV», телеканали «Прямий» та «5-й» нардепа Порошенка, «Еспресо» нардепа Княжицького, телеканали Пінчука з групи «Starlight Media» і медіа-група мера Львова Садового.

І тут якби у мене ступор.
Ці медіа нібито боряться зі «злочинним зеленим режимом», а цей режим не тільки їх не прикриває, а ще й дає бронювання. А УПешці навіть вдвічі його збільшили.

Це що такі за опозиційні ЗМІ я вас питаю? Може хтось пояснить, бо я не можу. Хіба що опозицію Президенту треба шукати значно ближче, ніж він думає.

Ну що ж

Схоже, кращого аргументу на користь закону про заборону ототожнення адвоката з клієнтом годі й шукати.

Ще вчора різні ГОшки та їхні очільники по типу , Печончик та інші «недореформатори» кричали, як різані, який це «страшний» закон, як він нібито захищатиме «поганих» адвокатів, а їхній друг Масі Найєм активно підігравав їм у цьому.

А сьогодні адвокатська фірма Найєма «Міллер», яка захищає в рамках спецоперації «»,
сама опинилася в такій же ситуації. На цілий Фейсбук з АО Найєма роздули воплі, що їхніх адвокатів публічно атакують саме за те, що вони виконують свою професійну роботу.

Та невже…
Тобто, коли всі адекватні наполягали на тому, що треба ухвалити закон про заборону ототожнення адвоката з клієнтом – для них це було погано. А коли власну шкуру трохи припекло, раптом дуже швидко згадали, що адвокат не дорівнює його клієнт лише тому, що взявся його захищати.

Так шо, Масі, може краще було б мати цей закон підписаним і зараз не страждати від того, що тебе і твою фірму цькують за звичайну адвокатську діяльність, а іншим адвокатам, які підспівували полоумним громадським активістам, на цю ситуацію подивитися більш уважно і приміряти її на себе?
Бо ніхто не знає, хто завтра може опинитися на лаві підсудних... і хто кого буде захищати.

Ну що ж

І знову про чудернацькі рішення .

Вища рада правосуддя хоче призначити Дмитра Цехана суддею Одеського апеляційного суду.
Біографія на перший погляд солідна: юрист, доктор наук, професор, колишній слідчий, викладач і практикуючий адвокат. Одним словом людина не з вулиці.

А от з доброчесністю є нюанс.
В декларації у Цехана дивним чином зник автомобіль. У 2022 році Opel Corsa, оцінений аж у 12 тис грн., ще є, а в 2024 році його вже немає. Правда від продажу рухомого майна у тому ж році з’явилося 135 тис грн. На запитання про цю історію кандидат пояснив, що автомобіль був битий, кілька років експлуатувався без ремонту, а всі відновлювальні роботи робилися вже після придбання.

І це ще не все.
У 2018 році сукупний дохід Цехана та його сім’ї становив майже 150 тис грн, тоді як середні витрати родини були набагато вищими. І так цифри пляшуть з року в рік.
І найцікавіше те, що все це взяла до відома. Навіть 15 балів зняла за нечесність. Проте Цехана не тільки пропустили до конкурсу, а ще й внесли подання Президентові щодо призначення його суддею.

І нащо тоді всі ці качєлі з доброчесністю та етикою, якщо і так можна?
Такий він кар’єрний ліфт по-українські…

Ну що ж

Шоу маст гоу он…
НАБУ і САП оприлюднили нову порцію плівок в рамках спецоперації «». І чим далі в ліс, тим більше дров.
Виявляється, ОПГ на чолі з екс-заступницею керівника ОП в найкращих традиціях лихих 90-тих рейдерські захоплювали підприємства та об’єкти нерухомості, використовуючи підроблені документи про право власності та судові рішення.

Минулого року таких активів було на майже 250 млн грн. А у цьому році намагалися привласнити київські об’єкти на більше 200 млн грн та 500 млн грн.

У схємках-мутках допомагала Мудрій з подєльніками всім вже відома донедавна в.о. міністра юстиції . Як встановили правоохоронці, наприкінці 2025 року Мінюст визнав законним перехід права власності на підприємство до особи з оточення Мудрої, а тодішня тимчасова керівниця Мінюсту Сугак затвердила відповідне рішення.

Та й кар’єрна історія Сугак досить щільно пов’язана з високопосадовцями. Хто тільки не просував її, аби втрималася на посадах. Свого часу Сугак фігурувала серед кандидаток, яких тодішня віце-прем’єрка Ольга Стефанішина хотіла бачити у кріслі директора НАБУ.

І враховуючи дружбу Сугак з всілякими там ГОшками, якими керують , та інші «недореформатори», слава Богу, що її приберуть разом зі всією цією шоблою під керівництвом Мудрої. Бо з такими «реформаторськими» здібностями у Мінюсті всі реформи правосуддя дуже швидко пішли б по одному відомому місцю.

Та й не лише реформи…

Ну що ж

Хлопчик для биття Олексія Гончаренко – Данило Мокрик видав цікавий пост з обуреннями про підписання президентом закону про зміни до Кримінального кодексу щодо покарання за антисемітизм.

Мокрик одразу зауважив, що обурення його пов’язане не з самим законом, бо антисемітизм це ну-ну-ну і а-я-яй, а саме з терміном його підписання.
Мокрик обурюється, що президенту документ був направлений на підпис ще 4 роки тому, але підписання відбулося лише зараз. І це ганьба.

З тим, що це ганьба я сперечатися не буду, лише додам, що насправді на столі у президента таких документів, які треба підписати, дохріна.
Тож питання треба ставити не чому Зеленський підписав закон, який у нього валявся в кабінеті чотири роки, а чому підписав саме цей закон, причому показово.

І якщо Мокрику цікаво чому, то відповідь тут – Ірина Мудра, екс-заступник міністра юстиції, давня подружка Пишного, і заступник глави ОП, яку в Офіс привів Єрмак, і яку досі тримає біля себе Буданов.
Як розповідають мої джерела, практично з першого свого дня в ОПі (березень 2024) Мудра всерйоз взялася за ґвалтування президента, щоб той нарешті підписав закон. Ніби, як кажуть, інших законів і справ для неї тупо не існувало. Звідки така фіксація саме на запровадженні покарання за антисемітизм цікаве питання, тим більш якщо врахувати, що його рівень в Україні найменший в Європі.

Чи єврейка Мудра? Ну так, мама навіть має громадянство Ізраїлю. Але що в нас євреїв мало у владі? А тут прям враження, що Мудра сповідує ідеологію першості саме своєї нації. А це нагадати як називається?
І от це насправді має хвилювати і Мокрика, та й інших активістів. Тож чекаю від чесного і принципового журналіста прямого і відвертого запитання до президента - чому зі всіх законів, що давно потребують підписання, підписати він вирішив саме цей.

Ну що ж

Кращий з гірших або хто керуватиме митницею.
Голова уряду Юлія Свириденко призначила нового керівника Державної митної служби – колишнього НАБУшника Ореста Мандзія.

І тут можна було б сказати нарешті, адже ДМС не має постійного очільника ще з 2021 року.
Але ніт.

Як відомо, призначення нового глави митниці було однією з умов МВФ. І дедлайн стояв до кінця березня 2026 року.
Проте, очевидно, в Кабміні настільки спішили хоч когось поставити на цю посаду, що обрали… кращого з гірших. На конкурсі Мандзій отримав одні з найнижчих балів – 17 зі 100 можливих.
Ба більше, обирали переможця у фіналі серед двох кандидатів – другим був теж НАБУшник Руслан Даменцов. І теж із найгіршими результатами.

А ще кажуть, що снаряд не попадає два рази в одну і ту саму воронку.
Невже в цілій країні не знайшлося більш тямущого кандидата на главу митниці. Чи може був такий план поставлений – кого-небуть, але тільки з НАБУ. План по заігриванію, щоб не посадили.

Ну що ж

Схоже до НАЗК доходить, як горохом об стінку.
Вчора НАЗК похвалилося, що завершило розробку проекту Антикорупційної стратегії на 2026–2030 роки та подало її на розгляд уряду.

Готували документ аж 2 роки. Провели 100500 досліджень та громадських обговорень. Погодили чи не зі всіма Міністрами і отримали схвальні відгуки від Європейської комісії.
Прям які молодці. Але є нюанс.

Якщо долистати до кінця, то можна побачити найцікавіше. А саме – хто ж дійсно стоїть за розробкою цієї програми. А це… перелік громадських організацій. Там і ГОшки , і , і багато інших аля-реформаторів без роду, без племені.

І тут, я чесно сказати, став в ступор. Бо вже навіть ніхто не приховує, що державні програми державним органам пишуть громадські активісти, деякі з яких навіть не мають профільної освіти.
Чи то в НАЗК такі тупі, чи то такі безхребетні, що не можуть самі дослідити стан корупції в Україні? Питання риторичне.
Хоча я схиляюсь до другого варіанту, судячи з того, як заступник голови НАЗК Калмиков на передноворічному обговоренні стратегії дозволив Писаренко тримати його за пусте місце,

Тепер зрозуміло, чого це в стратегії з’явилася і адвокатура. З подачі цих псевдореформаторів, які сплять і бачать, як її ще в’їб…ть. Хоча НАЗК до незалежного органу має таке саме відношення, як я до балету.
І навіть , які назвали тривожним сигналом те, що державні антикорупційні органи намагаються втручатися в незалежний інститут, на НАЗК не діють. Але це поки що.

А взагалі, товаріщі, ну це звєздєц.
З такими темпами скоро і Генштабом управлятимуть громадські активісти.